30.04.1994

Київський вісник: Свято співучих душ

Навіть погода, що погіршилась, не відбилася на настрої. учасників і глядачів, котрі побували на фестивалі дитячих хорових колективів Києваз 19 по 23 квітня в Київському центрі мистецтв «Славутич» лунала прекрасна музика у пречудовому виконанні дев'яти таких різних хорів. Слухачи змогли познайомитися з цілими пластами світової музичної культури. Під склепіннями "Славутича" цими днями зустрілись Бах і Леонтович, Моцарт і Глинка, Перголезі і Елла Фіцжеральд. Лише короткий музично-критичний огляд програми фестивалю міг би зайняти не одну сторінку. Тож не буду відбирати хліб у музикознавців і просто поділюсь своїми враженнями від побаченого і почутого цими днями.

 Насамперед — свято вдалося. І чималу роль у цьому відіграла гостинність і доброзичливість працівників Центру мистецтв. У наші дні, коли установи культури, що існували раніше за кошти держави, ледве зводять кінці з кінцями здебільшого за рахунок здачі своїх приміщень, «Славутич» пішов майже на самогубний крок, надавши сцену дітям.

 Тож хочеться вказати величезне спасибі директору Центру, заслуженому діячу мистецтв Валентину Васильовичу Козаченку і завідуючій театрально-концертним відділом Ларисі Здоренко. Лариса, котра сама довгі роки працювала з дитячими хоровими колективами, своєю невгамовною енергією і наполегливістю буквально «пробила» цей фестиваль. Тільки фанатично віддана справі людина могла за такий короткий строк, що минув від зародження ідеї до її втілення, сформувати оргкомітет, організувати прослуховування учасників, і, нарешті, винести на своїх плечах увесь тягар проведення безпосередньо концертних програм.

У бесіді зі мною Лариса Здоренко зізналась:

- Звичайно, це було важко; адже ви розумієте, що означає приймати у себе кожного вечора один, а то й декілька хорів, у кожному з яких не менше тридцяти виконавців. Але мені здається, що радість слухачів від нашого фестивалю, що приурочений до Міжнародного року сім’ї, окупила все. У нас у Києві, як, мабуть, ніде у Європі, розвинуте дитяче хорове мистецтво. Причому кожний колектив має своє, тільки йому притаманне обличчя. Саме це розмаїття оргкомітет фестивалю, до якого увійшли кращі хормейстери Києва Тетяна Копилова (голова), Аїда Зайцева, Елеонора Виноградова та Іраїда Сабліна, намагався показати глядачам.

Вже перелік учасників фестивалю міг викликати передчуття задоволення у справжнього цінителя хорового співу.

Судіть самі: хор Київської державної консерваторії «Любисток», хор «Щедрик» Центру творчості дітей та юнацтва Старокиївського району, хор дівчаток «Либідь» і «Крила» Мінського району, молодша і підготовча групи Великого дитячого хору Держтелерадіомовної компанії України, хорова група дитячої опери центру «Шевченківець», хор хлопчиків капели імені Ревуцького. Але особливо хотілося б відзначити два молодих хора, що вперше з’явилися в компанії «метрів» - «Веснівку» (Міжнародний центр культури і мистецтв) та «Соняшник» (центр дитячої творчості Харківського району)- вони додали нові барви до палітри київського хорового співу. Молоді хормейстери Жанна Сосновська і Світлана Рябинко створили чудові колективи, які легко впізнаються і запам'ятовуються. Так, "Веснівку" відрізняє висока майстерність і дуже різноманітний, цікавий репертуар академічного плану, а «Соняшник» іскриться безпосередністю, поєднанням чисто дитячої радісної манери виконання з деякою естрадністю. Взагалі - то цьогорічний фестиваль був «першим млинцем», котрий, сподіваюсь, не став грудкою.

Надалі ми хочемо проводити його двічі на рік і розширити рамки до всеукраїнських а згодом і міжнародних.

Завершуючи розповідь про фестиваль, все ж не можу не висловити деяких зауважень, причому мені б менш за все хотілося, аби хтось сприйняв їх як горезвісну ложку дьогтю, добавлену в діжку чудового меду,

По перше, прикро, що зал, в якому виступали юні артисти, заповнювався в кращому разі наполовину. І це при тому, що вхід на концерти був вільний. Звичайно, можна звинувачувати в цьому час, що змусив більшість наших співгромадян турбуватись про хліб насущний, а не духовний. Але чималу роль відіграла, можливо, відсутність інформації, доступної більшості жителів Києва. Напевне, варто було розіслати запрошення, бодай в школи міста.

По-друге, є. побоювання, що оптимістичні плани Лариси Здоренко про майбутнє фестивалю можуть не реалізуватись. Нині розпочалась боротьба різних політичних фракцій за право володіння будовою на Контрактовій площі. Невже наша культура понесе ще одну втрату і в театральному залі з чудовими акустичними властивостями, яких не має жоден концертний зал; Києва, лунатимуть «натхненні голоси» наших прозасідалих?

І останнє. На жаль у Фестивалі не взяли участь деякі чудові хори, які перебувають під патронатом Міністерства освіти. Спава в тім, що 24 квітня в Палаці дітей і юнацтва Імені М. Островського пройшов традиційний фестиваль «Співає Київщина». А через те, що представники Міносвіти образились на Міністерство культури і Ларису Здоренко, що вона організувала паралельний фестиваль, вони заборонили своїм колективам брати участь у ньому.

Дуже хочеться, аби ці два відомства не займались перетягуванням канату на догоду своїм амбіціям. Адже врешті-решт цілі в них одні.

І нехай у нашому місті мирно співіснують два фестиваля. Адже тоді і радощів у нас буде вдвічі більше

Коментарі



Додати коментар
Ім'я:
Текст повідомлення:
Контрольне число:
CAPTCHA Image
інша картинка
Введіть набір цифр на малюнку